Процес фіксування звукових коливань (музики, мови, шумів тощо) на певний носій інформації (механічний, магнітний, оптичний, цифровий) для їх подальшого зберігання та відтворення.
Результат такого процесу; зафіксована фонограма, аудіозапис.
-
звукозаписувальний
1. Призначений для запису звуку, що стосується техніки, пристроїв або процесу фіксації аудіоінформації.
2. Пов’язаний із галуззю, технологією або мистецтвом запису звуку.
-
звукозаписний
1. Призначений для запису звуку, що стосується техніки, пристроїв або процесу фіксації звукових коливань.
2. Пов’язаний із галуззю промисловості або діяльністю, що займається записом і відтворенням звуку.
-
звукозапис
Процес фіксації звукових коливань (музики, мовлення, шумів тощо) на певний носій (механічний, магнітний, оптичний, цифровий) для їх зберігання та подальшого відтворення.
Результат такого процесу — зафіксована на носії звукова інформація (фонограма, аудіофайл, платівка, касета тощо).
Галузь техніки та технологій, що займається методами та засобами запису та відтворення звуку.
-
звукодобування
1. Процес створення, запису або захоплення звукових сигналів, звукових ефектів, музики чи мовлення за допомогою технічних засобів (мікрофонів, записувальної апаратури тощо), особливо в контексті кіно-, відео- чи аудіовиробництва.
2. Технологічна операція або етап роботи на звукозаписному студійному обладнанні, спрямований на отримання первинного звукового матеріалу для подальшої обробки.
-
звукографія
1. Розділ фізики, що вивчає закономірності запису звуку та його відтворення за допомогою різних технічних пристроїв і матеріальних носіїв.
2. Сукупність технічних методів і засобів, що застосовуються для запису та відтворення звуку; звукозапис.
3. Власна назва (з великої літери) конкретної фірми, студії, проєкту або серії видань у галузі звукозапису (наприклад, лейбл).
-
звукограма
1. Графічне зображення звуків мови, що показує їх тривалість, висоту, силу та інші акустичні характеристики; візуальна модель звучання, отримана за допомогою спеціальних приладів (наприклад, спектрограми, осцилограми).
2. У фонетиці та мовознавстві — запис (часто комп’ютерний) звукових хвиль мовлення з метою їх подальшого аналізу.
-
звукоглушіння
1. Фонетичний процес у мові, при якому дзвінкий приголосний втрачає свою дзвінкість (озвучується) і перетворюється на відповідний глухий приголосний, зазвичай у кінці слова або перед глухим приголосним (наприклад, вимовляння слова «дуб» як [дуп]).
2. У техніці — зменшення рівня шуму, придушення звуку за допомогою спеціальних пристроїв, матеріалів або конструкцій.
-
звукоглушник
1. Пристрій для зменшення або придушення шуму, що виникає при роботі механізмів, двигунів, вихлопних систем тощо; глушник.
2. Спеціальне пристосування або облицювання (наприклад, у вигляді панелей, кожухів), що поглинає звукові хвилі та використовується для звукоізоляції приміщень або обладнання.
-
звуковідтворюючий
1. Призначений для відтворення звуку, що перетворює записаний або переданий електричний сигнал у звукові хвилі, які сприймає людське вухо.
2. Стосується технічних пристроїв, систем або обладнання, основною функцією яких є перетворення та випромінювання звуку (наприклад: звуковідтворююча апаратура, звуковідтворюючий пристрій).