звукозапис

[zʋukozɑpɪs] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Техніка) –

    Процес фіксації звукових коливань (музики, мовлення, шумів тощо) на певний носій (механічний, магнітний, оптичний, цифровий) для їх зберігання та подальшого відтворення.

  2. (Техніка) –

    Результат такого процесу — зафіксована на носії звукова інформація (фонограма, аудіофайл, платівка, касета тощо).

  3. (Техніка) –

    Галузь техніки та технологій, що займається методами та засобами запису та відтворення звуку.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукозапис, р. звукозапису, д. звукозаписові, з. звукозапис, о. звукозаписом, м. звукозаписі, к. звукозаписе

Більше записів