звукозапис

Процес фіксації звукових коливань (музики, мовлення, шумів тощо) на певний носій (механічний, магнітний, оптичний, цифровий) для їх зберігання та подальшого відтворення.

Результат такого процесу — зафіксована на носії звукова інформація (фонограма, аудіофайл, платівка, касета тощо).

Галузь техніки та технологій, що займається методами та засобами запису та відтворення звуку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тому цей ефект може бути ід еальним світловим зат вором і застосовується в швидкоплинних про цесах (звукозапис, відтворення звуку, швидкісне фото – і кінознімання), в оптичній локації.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник (однина) |