Значення
- (Техніка) –
Пристрій для зменшення або придушення шуму, що виникає при роботі механізмів, двигунів, вихлопних систем тощо; глушник.
- (Техніка) –
Спеціальне пристосування або облицювання (наприклад, у вигляді панелей, кожухів), що поглинає звукові хвилі та використовується для звукоізоляції приміщень або обладнання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукоглушник, р. звукоглушника, д. звукоглушникові, з. звукоглушник, о. звукоглушником, м. звукоглушникові, к. звукоглушнику