звукоглушіння

1. Фонетичний процес у мові, при якому дзвінкий приголосний втрачає свою дзвінкість (озвучується) і перетворюється на відповідний глухий приголосний, зазвичай у кінці слова або перед глухим приголосним (наприклад, вимовляння слова «дуб» як [дуп]).

2. У техніці — зменшення рівня шуму, придушення звуку за допомогою спеціальних пристроїв, матеріалів або конструкцій.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |