Значення
- (Лінгвістика) –
Фонетичний процес у мові, при якому дзвінкий приголосний втрачає свою дзвінкість (озвучується) і перетворюється на відповідний глухий приголосний, зазвичай у кінці слова або перед глухим приголосним (наприклад, вимовляння слова «дуб» як [дуп]).
- (Техніка) –
У техніці — зменшення рівня шуму, придушення звуку за допомогою спеціальних пристроїв, матеріалів або конструкцій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. звукоглушіння, р. звукоглушіння, д. звукоглушінню, з. звукоглушіння, о. звукоглушінням, м. звукоглушінні, к. звукоглушіння