звукограма

[zʋukoɦrɑmɑ] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Графічне зображення звуків мови, що показує їх тривалість, висоту, силу та інші акустичні характеристики; візуальна модель звучання, отримана за допомогою спеціальних приладів (наприклад, спектрограми, осцилограми).

  2. (Лінгвістика) –

    У фонетиці та мовознавстві — запис (часто комп’ютерний) звукових хвиль мовлення з метою їх подальшого аналізу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звукограма, р. звукограми, д. звукограмі, з. звукограму, о. звукограмою, м. звукограмі, к. звукограмо

Більше записів