• згидувати

    Відчувати сильну неприязнь, огиду до когось або чогось; зневажати, відвертатися з погордою.

    Рідко вживане значення: відмовлятися від чогось через огиду, нехтувати чимось.

  • згидитися

    1. Відчувати сильне відразу, огиду до когось або чогось; відчувати себе зневаженим, приниженим.

    2. (рідк.) Ставати гидким, огидним у чиїхось очах; викликати відразу.

  • згидити

    1. Викликати відчуття огиди, відразу; робити огидним, неприємним для когось.

    2. (у пасивному стані) Відчувати сильну огиду, відразу до когось або чогось; не переносити, не терпіти когось, щось.

  • згибнутися

    1. Різко зігнутися, згорнутися, зім’ятися, втративши попередню форму (про предмети).

    2. Згорнутися, прийняти зігнуту, напівлежачу або іншу незвичну позу через біль, холод, страх тощо (про живих істот).

    3. Перен. Загинути, зникнути, припинити існування.

  • згибнути

    1. Загинути, згинути, перестати існувати (заст., поет.).

    2. Зникнути, щезнути (заст., поет.).

  • згиблий

    1. Який загинув, зазнав смерті, перестав існувати (переважно про живу істоту).

    2. Який прийшов у повну непридатність, знищився, зіпсувався (про предмети, явища).

    3. Який опинився у безвихідному становищі, зазнав краху (про справи, плани, надії).

  • згибатися

    1. Змінювати свою форму, ставати вигнутим, кривим під дією зовнішньої сили або власного зусилля; набувати форми кута.

    2. Перен. Підкорятися чиємусь впливу, тиску, втрачаючи свою волю, незалежність або принципи; покірно поступатися.

    3. Розм. Про людину: нахиляти верхню частину тулуба вперед або вниз; схилятися.

    4. Розм. Про тіло, кінцівки: зводитися судомами, корчами від болю, напруги.

  • згибати

    1. Надавати чомусь вигнутої форми, зводити кінці чогось разом, щоб утворити кут або дугу.

    2. Схиляти, примушувати до покори, підкоряти своїй волі.

    3. (у сполученні зі словами “коліна”, “спину”) Принижуватися, коритися, втрачати гідність.

  • згенеруватися

    1. (у техніці, інформатиці) Виникнути, утворитися внаслідок автоматичного процесу генерації; бути створеним програмним або технічним засобом без безпосередньої участі людини.

    2. (переносно) Виникнути, сформуватися як наслідок певних умов, процесів або дій.

  • згенерувати

    1. Створити, виробити, викликати утворення чогось (переважно абстрактного або технічного): згенерувати ідею, згенерувати електричний струм.

    2. У математиці, інформатиці та техніці — автоматично отримати (обчислити, сформувати) певний набір даних, код, сигнал або послідовність за заданими правилами і алгоритмами: згенерувати випадкове число, згенерувати звіт, згенерувати QR-код.