Властивий розкладникам, характерний для них; такий, що належить розкладникам.
Пов’язаний із діяльністю розкладників, призначений для неї.
-
обелісковий
1. Стосовний до обеліска, властивий обеліску; призначений для обеліска.
2. Який має форму обеліска, схожий на обеліск.
-
розкладниця
1. Жінка, яка професійно займається розкладанням (розбором, демонтажем) чогось, зокрема робітниця на підприємстві, що виконує операції з розбирання конструкцій, вузлів або матеріалів.
2. Заст. Жінка, яка займається розкладанням карт для ворожіння; ворожка.
-
обелія
Обелія — рід колоніальних морських тварин класу гідроїдних (Hydrozoa), що належать до типу кнідарії; представники цього роду мають розгалужений хитиновий стебелковий скелет і часто зустрічаються в прибережних водах.
Обелія — власна назва астероїда головного поясу, відкритого у 1876 році.
-
розкладність
1. Властивість предмета, механізму або конструкції, що дозволяє їх складати та розкладати для зміни розмірів, форми або зручності зберігання та транспортування.
2. У математиці (теорія множин, логіка) — властивість операції або відношення, що дозволяє розкласти складний вираз на простіші компоненти за певними правилами (наприклад, дистрибутивність).
3. У лінгвістиці — можливість розкласти складну мовну одиницю (слово, словосполучення) на окремі складові частини (морфеми, слова) для аналізу.
-
розкладовий
1. Призначений для розкладання на частини або такий, що розкладається.
2. Утворений шляхом розкладання складних речовин на простіші; який є результатом аналізу, розчленування.
-
обепін
1. Обепін — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі; входить до складу Рожнятівської селищної громади.
2. Обепін — власна назва гірської вершини в Українських Карпатах, одна з вершин хребта Покутсько-Буковинські Карпати, розташована в межах Івано-Франківської області.
-
обер
1. (від нім. Ober — старший, вищий) У складних власних назвах, переважно німецьких, вказує на вищу посаду, старшинство або розташування у верхній частині чогось (наприклад, Обер-прокурор, Обер-гофмейстер, Обер-лейтенант, Обер-Дорф).
2. (муз.) У музичній термінології: перша частина складної назви музичних інструментів, що вказує на високий регістр або малий розмір (наприклад, обер-кларнет, обер-флейта).
-
розкладуваний
1. Який може бути розкладений на складові частини або перетворений у більш компактну форму для зберігання чи транспортування (наприклад, про меблі, конструкції).
2. У математиці, інформатиці — про матрицю, число, многочлен: такий, що може бути представлений у вигляді добутку інших, простіших об’єктів (множників).
-
обер-
1. Префікс, що вказує на вищу ступінь, звання, посаду або ранг у системі ієрархії, часто аналогічний за значенням до “головний”, “старший”, “верховний” (наприклад: обер-лейтенант, обер-майстер, обер-прокурор).
2. Префікс, що вказує на вищий рівень організації або управління в деяких структурах (наприклад: обер-поліцмейстер).
3. У складних словах, запозичених переважно з німецької мови, означає належність до вищої категорії, розряду або посади.