Словник Української Мови
1. Рувим — власна назва, що походить від єврейського імені רְאוּבֵן (Реувен), в українській традиції найчастіше вживається як Рувим. У Біблії — ім’я старшого сина патріарха Якова та Леї, родоначальника одного з дванадцяти колін Ізраїлевих.
2. Рувим — чоловіче ім’я, що вживається переважно в релігійному або історичному контексті, а також може зустрічатися як канонічне ім’я у православній та греко-католицькій традиціях.
1. Абстрактна ознака дії або стану, що характеризується єдиним, одноразовим виконанням або настанням; одноразовість.
2. У лінгвістиці: граматична категорія дієслова, що вказує на одноразовість, миттєвість дії, часто виражається суфіксами -ну-, -ану- (наприклад: стрибнути, креснути).
Один раз, лише один раз, без повторення.
Рувимівна — власна назва, що позначає міфічну річку в давньоукраїнській та загальнослов’янській міфології, яка омиває світ померлих (нав’я) і є символом межі між світом живих і світом мертвих.
Рувимівна — власна назва, що вживається в поетичній мові та художніх текстах як символічне позначення річки смерті, забуття або незворотного відходу.
Рувимович — по батькові чоловіка, утворене від імені Рувим (Рувім), аналогічно до “Іванович”, “Петрович”.
Рувимович — прізвище, що походить від того ж по батькові, наприклад, носієм такого прізвища був український письменник і громадський діяч Іван Рувимович (справжнє прізвище — Лозинський).
1. Який має лише одне крило (у прямому чи переносному значенні).
2. У ботаніці: такий, що має одну крилатку (про насіння, плоди).
3. У зоології: такий, що належить до ряду комах Diptera (двокрилих), які мають лише одну пару крил (друга пара перетворена на жужільця).
1. Властивість або стан бути однокрилим; належність до ряду комах, що мають лише одну пару крил (друга пара перетворена на жужельця).
2. Ряд комах з одним функціональним парним крилом (Diptera), до якого належать мухи, комарі, мошки тощо; двокрилі.
1. (історичне) Данина, подать натурою (хлібом, худобою тощо), яку платило населення певної території на утримання церкви та духовенства.
2. (історичне, церковне) Регулярне утримання, матеріальне забезпечення (грошима або продуктами), що надавалося духовній особі або релігійній установі від держави, громади або поміщика.
3. (переносне значення, застаріле або іронічне) Плата, винагорода за щось; те, що дають за службу або послугу.
1. Створений на одному кристалі напівпровідника; монолітний (про мікросхему, процесор або інший електронний пристрій).
2. Який має єдину кристалічну структуру, монокристалічний.
Ругантіно — власна назва, що позначає персонажа з італійської комедії дель арте, тип слуги (дзанні), відомого своєю хитрістю, винахідливістю та схильністю до інтриг.
Ругантіно — прізвисько або прізвище, що може вживатися для позначення хитрого, спритного, а іноді й не дуже чесного чоловіка, за аналогією з персонажем комедії.