Словник Української Мови
Колотівка — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
Колотівка — власна назва села в Україні, розташованого в Хмельницькій області, Волочиському районі.
Колотівка — народна назва рослини звичайної вовчки (Daphne mezereum), отруйного чагарника з червоними ягодами, що цвіте ранньою весною.
1. У спосіб, що виражає готовність поступитися, погодитися з кимось або з чимось; поступливо, улесливо.
2. Здатністю легко пристосовуватися до обставин або вимог; гнучко, пристосовливо.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області.
2. (діал.) Назва невеликого острова, зазвичай на річці або озері.
3. (діал., заст.) Місце, де річка розгалужується на кілька рукавів; протока між озерами або болотами.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що вживається як власна назва.
2. (діал.) Назва народної гри, в якій гравці, розташовані по колу, передають один одному палицю, намагаючись уникнути покарання (наприклад, удару) за її впускання; сама така палиця.
3. (діал., перен.) Міцна бійка, сутичка, суперечка або метушня, галас.
1. Який легко погоджується з чиїмись думками, бажаннями, поступливий, уступливий, покірливий.
2. Який виражає поступливість, покірність, улесливий (про вигляд, тон, посмішку тощо).
1. Сильний мороз, різке похолодання; також про дуже холодну погоду взагалі.
2. Розм. Сильний удар, ляпас; те, чим б’ють.
3. Розм. Про людину, яка завдає ударів, б’є когось; забіяка.
4. Розм. Про тремтіння, дрижані тіла від холоду, хвороби або сильного зворушення.
Догуркотітися — дієслово, що означає дійти до певного стану або місця, пересуваючись з гуркотом, грюкотом або громіздко, важко котившись (наприклад, про віз, бочку).
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області.
2. Заст. та діал. Те саме, що колотнеча — бійка, сварка, метушня, галас.
1. (медичний термін) Хірургічна операція, що полягає в розтині (розрізі) товстої кишки для створення штучного виходу для її вмісту (колостоми).
2. (застаріле, розмовне) Гучна сварка, бійка, метушня, галаслива сутичка; колотнеча.
Дійти до певного стану або результату внаслідок тривалого гуркоту, стукіт, гуркотіння.