Значення
-
(від нім. Ober — старший, вищий) У складних власних назвах, переважно німецьких, вказує на вищу посаду, старшинство або розташування у верхній частині чогось (наприклад, Обер-прокурор, Обер-гофмейстер, Обер-лейтенант, Обер-Дорф).
-
(муз.) У музичній термінології: перша частина складної назви музичних інструментів, що вказує на високий регістр або малий розмір (наприклад, обер-кларнет, обер-флейта).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обер, р. обера, д. оберові, з. обер, о. обером, м. обері, к. обере