1. (від нім. Ober — старший, вищий) У складних власних назвах, переважно німецьких, вказує на вищу посаду, старшинство або розташування у верхній частині чогось (наприклад, Обер-прокурор, Обер-гофмейстер, Обер-лейтенант, Обер-Дорф).
2. (муз.) У музичній термінології: перша частина складної назви музичних інструментів, що вказує на високий регістр або малий розмір (наприклад, обер-кларнет, обер-флейта).