Словник Української Мови
1. Різати, розсікати, розколювати щось тверде (переважно дерево, ліс) за допомогою сокири, топора або подібного знаряддя.
2. Робити зарубки, насічки на чомусь.
3. Різко та сильно бити, вдаряти (про дощ, град тощо).
4. У військовій справі — завдавати ударів холодною зброєю (шаблею, шашкою).
5. Перен. Говорити щось різко, відверто, без церемоній.
6. У спорті, грі — завдавати сильного, різкого удару (наприклад, по м’ячу).
7. Розмовне. Швидко та інтенсивно щось робити, працювати.
1. Розмовна назва одноручного меча, зброї, призначеної для бою однією рукою (на відміну від дворучного меча).
2. Розмовна назва будь-якого інструменту, пристрою або предмета, призначеного для користування однією рукою або мають одну рукоятку (наприклад, одноручна дриль, одноручна пилка).
3. У спортивній термінології — розмовне позначення вправи або техніки, що виконується однією рукою (наприклад, одноручне підтягування).
4. У побуті — розмовна назва одноручної шафи або іншого предмета меблів, який зазвичай має одну ручку для відкривання.
1. Вступати в рукопашний бій, битися холодною зброєю (шаблями, сокирами тощо).
2. Різко, енергійно сперечатися, дискутувати, вступати в гостру словесну сутичку.
3. Розм. Наполегливо та ефективно працювати, виконувати щось із завзяттям (часто про гру в хокей, футбол, роботу з інструментом).
1. Призначений для використання однією рукою або такий, що керується однією рукою.
2. Зроблений, виконаний однією рукою (у значенні однієї людини).
3. Який має лише одну ручку (про посуд, інструмент тощо).
1. Народна назва сорочки з грубого полотна, яку носили переважно чоловіки, часто як верхній одяг для праці; те саме, що «сорочка-косоворотка».
2. Рідкий, переважно картопляний, суп, у який додають нарізану дрібними смужками (начебто «порубану») домашню локшину або тісто.
1. Однострійний, зазвичай довгий, верхній одяг з одним рядом ґудзиків, що носили чоловіки в Україні в XVI–XVIII століттях.
2. Віз, повозка або сани з одним рядом сидінь для пасажирів (зазвичай порівнюють з двоколкою або дворядком).
3. Рідкісне позначення однорядного посіву сільськогосподарських культур.
1. Який складається з одного ряду, має один ряд; розташований в один ряд.
2. У поліграфії: такий, що займає один рядок тексту (наприклад, про однорядкову цитату).
3. У комп’ютерній техніці та програмуванні: такий, що записується або виконується в один рядок коду (наприклад, однорядковий коментар або цикл).
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст., діал.) Дія за значенням «рубати»; рубка, сікання, тесання чогось (наприклад, дерева).