1. Стосовний до репризи, властивий їй; призначений для репризи.
2. У цирковому та естрадному мистецтві: такий, що містить короткі комічні сценки, жарти або віршовані куплети, які виконуються в антрактах або для зв’язки номерів програми.
-
обрость
1. (діал.) Товста, груба шкіра на тілі людини, мозолі; затвердіння шкіри від постійної роботи або хвороби.
2. (перен., діал.) Про людину: грубість, нечулість, чорствота характеру.
-
оброть
1. Частина кінської збруї, ремінь або нашийник, що надівається на голову коня для прив’язування або ведення.
2. (переносно) Те, що обмежує волю, стримує, зв’язує; символ підпорядкування або залежності.
-
репризність
Властивість або якість бути репризним; наявність у творі, виставі тощо коротких самостійних номерів, сценок або епізодів, що чергуються з основними частинами, часто з елементами гумору, пародії або сатири.
-
обротька
1. Зменшувальна форма до слова “оброть”: невелика оброть, мотузка або ремінець, яким прив’язують коня за голову до ясла або кілка.
2. (у спеціальному контексті) Назва вузької смуги землі, оброблюваної селянами на поміщика за певні повинності (історичний термін).
-
реприманд
1. Усталена назва одного з найвідоміших творів німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха — інструментальної п’єси для флейти соло си-молор (BWV 1013), яка є частиною циклу з чотирьох частин (Allemande, Courante, Sarabande, Bourrée anglaise).
2. У музиці — загальна назва інструментальних п’єс (переважно для духових інструментів) епохи бароко, що мають характер роздуму, медитативної глибини або жалоби; музичний термін, близький за значенням до “томбо” (пам’яті) або елегії.
-
репринт
1. Повторне видання книги, журналу або іншого друкованого твору, що точно відтворює оригінальну публікацію (зокрема, пагінацію, ілюстрації, навіть друкарські помилки), часто здійснене з метою збереження або відновлення бібліографічної рідкості.
2. Окремий примірник або весь тираж такого видання, що є факсимільним відбитком першоджерела.
-
оброчник
1. Історичний термін: селянин, який замість відробіткової (панщини) або натуральної повинності сплачував поміщику або державі грошовий оброк.
2. У широкому сенсі: той, хто сплачує оброк (грошовий чи натуральний податок) за користування землею, промислом тощо.
3. Заст. та діал. Той, хто перебуває на чиємусь утриманні, на оброці; вихованець, вихованка.
-
репрографічний
1. Стосовний до репрографії, тобто техніки та процесу копіювання, відтворення документів (рукописів, креслень, друкованих матеріалів тощо) фотографічним або іншим способом.
2. Призначений для репрографії; що використовується у процесі репрографічного відтворення (наприклад, про репрографічне обладнання, техніку).