1. (іст.) Який сплачує оброк (грошову або натуральну повинність) панщини, державі тощо; оброчний селянин.
2. (іст.) Призначений для сплати оброку; пов’язаний з оброком. Оброчні землі.
оброчний
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |