Древослів

Словник Української Мови

  • рубанковий

    1. Стосовний до рубанка (ручного столярного інструмента для обробки дерева), властивий йому, призначений для нього.

    2. Стосовний до рубанка (грошової одиниці Республіки Білорусь), виражений у ній, пов’язаний із нею.

  • одноростковий

    1. Який має лише один росток або пагін; що складається з одного стебла.

    2. У ботанічній номенклатурі: такий, що стосується, належить або відноситься до виду, роду чи іншого таксона, названого на честь особи на прізвище Одноросток (наприклад, одноросткова пальма).

  • рубання

    1. Дія за значенням дієслова «рубати»; відокремлення, розділення, знищення чогось за допомогою ріжучого знаряддя (сокири, шаблі, меча тощо).

    2. У спорті (бокс, бойові мистецтва) — потужний удар, зазвичай розрубаючий або рублячий, що наноситься ребром долоні або певною частиною руки.

    3. У техніці — спосіб обробки металу різанням, при якому стружка відокремлюється у вигляді окремих шматків.

    4. Розм. Різка, категорична критика або заперечення; відхилення чогось у різкій формі.

  • однорук

    1. Людина, яка втратила або не має однієї руки (зазвичай вживається як прізвисько або характеристика).

    2. Історична або фольклорна постать, персонаж, що має лише одну руку (наприклад, у легендах чи літературних творах).

  • рубанок

    1. Ручний столярний інструмент для обробки дерева шляхом зрізування тонкої стружки, що складається з колодки з закріпленим у ній різальним лезом (жолобником).

    2. Розм. Те саме, що рубанування — дія за значенням рубати, різати щось гострим інструментом.

  • однорукий

    Який має лише одну руку або зроблений для використання однією рукою.

    Який виконується, здійснюється однією рукою.

  • рубанути

    1. Різко, з силою вдарити когось або щось, зазвичай ріжучим предметом (сокирою, ножем тощо).

    2. Перен. Різко, категорично висловитись, сказати щось грубо або без утайок.

    3. Розм. Швидко, інтенсивно зробити щось, рішуче вчинити (наприклад, рубанути кілометр, рубанути горілку).

    4. Розм. Сильно вдарити, стусонути (рукою, палицею тощо).

  • однорукість

    1. Стан, коли у людини відсутня одна рука або вона є нефункціональною.

    2. Медичний термін, що позначає вроджену або набуту відсутність однієї верхньої кінцівки.

    3. Переносно — обмеженість у діях або можливостях через брак потрібних засобів, ресурсів або кваліфікованих людей.

  • рубанутися

    1. Різко, з силою вдаритися об щось тверде, отримати удар (частіше — головою).

    2. Перен. Рішуче зіткнутися з перешкодою, проблемою або вступити в конфлікт, суперечку.

    3. Розм. Швидко та різко виконати якусь дію (наприклад, випити алкогольний напій).

  • одноруч

    1. (в історичному контексті, про спосіб стягування данини) Шляхом одноразового збору, за один раз, одночасно з усіх платників (на противагу “повіруч” — по частинах, у кілька прийомів).

    2. (переносно, рідко) Одним махом, одним разом, без поділу на частини; одночасно.