1. Втрачати кислотні властивості, ставати менш кислим або нейтральним; перетворюватися на некисле речовину в результаті хімічної реакції.
2. Перен. виходити зі стану пригніченості, апатії, смутку; ставати бадьорішим, пожвавлюватися.
-
об’ємно-просторовий
1. Який стосується об’єму та простору одночасно, що характеризує розміщення, форму або структуру в тривимірному просторі.
2. У мистецтві, архітектурі та дизайні: такий, що створює відчуття глибини, об’ємності та взаємодії з навколишнім простором.
-
розкиснювач
1. Хімічна речовина або пристрій, що використовується для видалення кисню або зв’язування його з метою запобігання окисненню, наприклад, у металургії для очищення металу або у харчовій промисловості для збереження продуктів.
2. (у техніці) Пристрій або складова частина системи, призначена для видалення розчиненого кисню з рідини (наприклад, води в котлах або теплоносія в системах опалення) для запобігання корозії.
-
об’ємомір
1. Прилад для вимірювання об’єму рідин, сипучих або газоподібних речовин; мірна посудина з нанесеними поділками.
2. Технічний пристрій, що автоматично вимірює та фіксує об’єм речовини, що проходить через нього (наприклад, у трубопроводі).
-
об’ємоцентричний
Який стосується об’ємоцентризму — концепції в архітектурі та дизайні, що робить акцент на об’ємно-просторовій композиції, а не на фасадному плануванні.
-
розкиснятися
1. Втрачати кислі властивості, ставати менш кислим або зовсім некислим (про речовини, продукти харчування тощо).
2. Перен. втрачати енергію, бадьорість, життєвий тонус; ставати млявим, апатичним, засмученим.
3. Розм. про погоду: ставати менш морозною, холодною; відлигати, пом’якшуватися (часто з таненням снігу).
-
обжа
1. Старовинна російська одиниця вимірювання площі землі, що дорівнювала ділянці, яку можна оборати за один день однією парою волів; становила приблизно 0,5 десятини (близько 0,5 га).
2. Старовинна російська одиниця оподаткування землі, що враховувала її якість та кількість працездатного населення.
-
розкіл
1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.
2. Застаріла назва роздвоєння, розгалуження, розколювання (наприклад, стовбура дерева, дороги).
3. У техніці — деталь, елемент конструкції у вигляді роздвоєної, розгалуженої частини (наприклад, розкіл труби).
-
обжалити
1. (техн.) Піддати метал або інший матеріал дії високого тиску за допомогою спеціальних валків (прокатних станів) для надання йому потрібної форми, зменшення товщини, покращення структури або отримання певного профілю; здійснити обжалку.
2. (перен., розм.) Сильно стиснути, здавити, обтиснути щось або когось.