1. Набути якоїсь ознаки, стати якимось через крик, внаслідок крику (наприклад, охрипнути).
2. Розкричатися, почати голосно й тривало кричати (зазвичай про дитину).
-
рентгенометрія
1. Метод вимірювання інтенсивності рентгенівського випромінювання за допомогою спеціальних приладів — рентгенометрів.
2. Розділ фізики та дозиметрії, що вивчає методи та засоби вимірювання параметрів рентгенівського випромінювання.
-
окричування
1. Дія за значенням дієслова “окричувати” — називання когось, чогось певним ім’ям, прізвиськом або кличкою; присвоєння найменування.
2. (У лінгвістиці) Процес або результат утворення власних назв (онімів) від апелятивної лексики (загальних назв); перехід загального поняття в ім’я власне.
-
рентгеноостеологія
Рентгеноостеологія — розділ рентгенології та остеології, що вивчає будову, функції та патологічні зміни кісток скелета людини та тварин за допомогою рентгенівського випромінювання.
-
рентгенопельвіметрія
Рентгенопельвіметрія — метод рентгенологічного дослідження, що полягає у вимірюванні розмірів та пропорцій таза вагітної жінки за допомогою спеціальних рентгенівських знімків для оцінки можливості природних пологів.
-
окричувати
1. Надавати комусь, чомусь крикливих, галасливих назв, прізвиськ; обзивати, обзиватися.
2. Розголошувати, оголошувати щось криком; проголошувати.
-
рентгенопельвіцефалометрія
Метод рентгенологічного дослідження в акушерстві, що полягає у вимірюванні розмірів тайла плода (голови) та порівнянні їх із розмірами таза вагітної жінки для оцінки можливості фізіологічних пологів.
-
окричуватися
Окричуватися — діалектний варіант дієслова “окрикуватися”, що означає: звикнути до нового місця, оточення або обставин; освоїтися, призвичаїтися.
Окричуватися — рідковживане, переважно діалектне, означає: відчувати сильну втому після тривалої ходи, роботи; задихатися, знемагати.
-
рентгеноплівка
Спеціальна фотоплівка для рентгенографічного дослідження, що має високочуйливість до рентгенівського випромінювання та використовується для отримання медичних чи технічних знімків (рентгенограм).
-
окріл
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Богородчанському районі.
2. (діал.) Місце, ділянка, відокремлена від чогось; околиця, околишній простір.