1. Частина кінської збруї, ремінь або нашийник, що надівається на голову коня для прив’язування або ведення.
2. (переносно) Те, що обмежує волю, стримує, зв’язує; символ підпорядкування або залежності.
оброть
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На двох були вуздечки, на третьому — оброть. На звиклому мiсцi на кiлку знайшов вуздечку i надiв на коня.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Частина мови: іменник (однина) |