Значення
-
Історичний термін: селянин, який замість відробіткової (панщини) або натуральної повинності сплачував поміщику або державі грошовий оброк.
-
У широкому сенсі: той, хто сплачує оброк (грошовий чи натуральний податок) за користування землею, промислом тощо.
-
Заст. та діал. Той, хто перебуває на чиємусь утриманні, на оброці; вихованець, вихованка.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. оброчник, р. оброчника, д. оброчникові, з. оброчника, о. оброчником, м. оброчникові, к. оброчнику