Словник Української Мови
1. Традиційна українська страва, корж із пшеничного або житнього борошна, зазвичай з начинкою (сир, м’ясо, капуста, гречана чи пшоняна каша), який готується в печі або духовці.
2. Рідкісне, діалектне позначення круглого, часто піднятого хліба або коржа, іноді — паляниці.
1. (діал.) Невелика глибока долина, яр, балка, часто зі струмком на дні; улоговина між пагорбами.
2. (діал.) Глибоке місце у річці, озері; вир, водовідь.
3. (діал., рідк.) Яма, заглиблення в землі; канава.
1. (у праві) такий, що надає право власного вибору, розсуду чи рішення в певних ситуаціях; що здійснюється на власний розсуд.
2. (у математиці, інформатиці) такий, що стосується окремих, неперервних величин або значень; що має обмежену, зліченну множину станів (протилежність — аналоговий, неперервний).
1. Збільшувальна форма від слова “книга”, що вживається для позначення великої, товстої або масивної книги, часто з відтінком нехтування, жарту або зневаги.
2. (переносно) Про великий, об’ємний та зазвичай нудний, важкий для сприйняття твір, документ або навчальний посібник.
1. (про зміну, розвиток, процес) Не безперервно, не поступово, а окремими стрибками, через певні проміжки часу або етапи; порівняйте з «дискретний».
2. (про структуру чогось) У вигляді окремих, ізольованих одиниць, елементів або порцій; так, що складається з чітко відокремлених частин.
3. (у математиці, інформатиці, техніці) На основі дискретних величин; так, що використовує або оперує окремими, зліченними значеннями (на відміну від аналогового, безперервного).
1. Сукупність книг, рукописів, писемних пам’яток певної доби, народу, країни або галузі знань; писемна спадщина.
2. Наявність, поширеність книг, грамотності та писемної культури; стан культури, що ґрунтується на писемності.
3. Риси мови, властиві письмовому, літературному стилю, а не розмовному мовленню; високий, літературний стиль.
1. (про величину, властивість тощо) Такий, що має обмежену кількість значень, змін, станів; перервний, що складається з окремих частин, елементів, які не утворюють суцільності; протилежне до неперервного.
2. (у математиці, інформатиці) Стосуючийся об’єктів, що приймають чіткі, окремі значення, або процесів, що відбуваються в окремі моменти часу; застосовується в дискретній математиці, дискретному аналізі тощо.
3. (у фізиці, техніці) Характеризуючийся окремими, чітко вираженими порціями (квантами), рівнями або подіями.
1. Пов’язаний з книжковою, писемною мовою, що протиставляється усній народній мові; властивий офіційним, літературним текстам.
2. Створений, зафіксований або вживаний у писемній формі, зокрема в літературних творах, документах тощо.
1. Втрачати авторитет, повагу, довіру оточуючих через власні вчинки, слова або поведінку; компрометувати себе.
2. Ставати менш переконливим, втрачати силу доказовості (про факти, ідеї, теорії).