Значення
-
(діал.) Невелика глибока долина, яр, балка, часто зі струмком на дні; улоговина між пагорбами.
-
(діал.) Глибоке місце у річці, озері; вир, водовідь.
-
(діал., рідк.) Яма, заглиблення в землі; канава.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. книця, р. книці, д. книці, з. кницю, о. кницею, м. книці, к. книце
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘книця’ позначає дерев’яну деталь човна або корабля, а саме кривий брус, що з’єднує частини корпусу. Воно походить з англійської мови, де ‘knees’ (множина від ‘knee’) означає ‘коліна’, а в кораблебудуванні — ‘криві дерев’яні деталі’. В українську мову слово потрапило, ймовірно, через російське посередництво. Це слово споріднене з латинським ‘genu’, грецьким ‘γόνυ’, давньоіндійським ‘jánu’ та іншими індоєвропейськими словами зі значенням ‘коліно’.