дискретний

1. (про величину, властивість тощо) Такий, що має обмежену кількість значень, змін, станів; перервний, що складається з окремих частин, елементів, які не утворюють суцільності; протилежне до неперервного.

2. (у математиці, інформатиці) Стосуючийся об’єктів, що приймають чіткі, окремі значення, або процесів, що відбуваються в окремі моменти часу; застосовується в дискретній математиці, дискретному аналізі тощо.

3. (у фізиці, техніці) Характеризуючийся окремими, чітко вираженими порціями (квантами), рівнями або подіями.

Приклади вживання слова

дискретний

Приклад 1:
Власні значення Е можуть утвор ю- вати як неперервний, так і дискретний ряд. Стан частинки в певний момент ч а- су описується періодичною функцією часу з циклічною частотою  E=ω , яка визнача- ється повною енергією частинки.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Дослідження показують, що зде- більшого ядра випромінюють не одну, а кілька груп α – частинок, енергії яких ут- ворюють дискретний спектр. Його наз и- вають тонкою структ урою α – спектра.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Òåîð³ÿ ³ ïðàêòèêà ì³æíàðîäíèõ åêîíîì³÷íèõ â³äíîñèí 344 фічних відкриттів як в’ялоплинна глобалізація, коли економічні зв’язЖ ки між державами мали спорадичний, дискретний характер, залишаЖ ючись на окремих локальних ареалах і територіях. Від епохи великих географічних відкриттів до середини XIX ст.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”