1. У спосіб, властивий книжній, письмовій мові; високим, урочистим або застарілим стилем, що відрізняється від розмовного.
2. У спосіб, властивий книжці як предмету; так, як роблять із книжками або як у книжках.
книжно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пізнавала їх спочатку заочно, книжно, передусім через «Тіні забутих предків», що їх я знаю і люблю з дитинства, а студенткою першого курсу в курсовій роботі «розібрала по цеглинці» — кожен образ, кожну настроєву інтонацію, кожну перлинку-коломийку. Вперше побачила Карпати в кінці 50-х під час подорожі туристичним маршрутом Ужгород — Мукачево — Хуст — Рахів — Ясиня — Львів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прислівник () |