Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується книги або книг, властивий їм; призначений для книг.
2. Який міститься, описаний у книзі; відомий з книг, а не з практики, життєвого досвіду; теоретичний, абстрактний.
3. Який відповідає нормам літературної мови, вживається переважно в писемному мовленні; не розмовний.
4. Який надто строго дотримується правил, норм; педантичний, формальний.
Приклад 1:
Ніневійські бібліотекарі систематизували книжковий фонд, навіть придумали для глиняних «книг» спеціальний шифр та нумерацію «сторінок», без чого відшукати потрібний текст серед тисяч зовні однакових було б надзвичайно важко. Ассирійці придумали також спосіб тиражування потрібних текстів.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”