Рідкісне прізвище українського походження, що, ймовірно, походить від діалектного слова «ревтух» (ревун, плакса) або пов’язане зі звуконаслідувальним коренем «рев-».
Категорія: Р
-
ревун
1. Той, хто реве (у 1, 2, 3 знач.), видає рев; крикун, плакса.
2. Рід приматів родини павукових, що мешкають у лісах Центральної та Південної Америки та характеризуються надзвичайно гучним криком завдяки розвиненому горловому мішку.
3. Розмовна назва сирени, гудка або іншого пристрою, що видає потужний, протяжний звук для сигналізації.
4. Переносно: про людину, яка схильна до голосних скарг, нарікань або публічного вираження незадоволення.
-
ревучи
1. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, що означає перебування у стані голосного плачу з риданням або голосного крику від болю, розпачу.
2. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, що стосується видавання потужних, тривалих звуків тваринами (наприклад, биком, левом, оленем).
3. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, у переносному значенні — про видавання сильного, гучного та тривалого звуку неживими об’єктами або явищами природи (наприклад, ревучий двигун, ревучий водоспад, ревуча буря).
-
ревучий
1. Який видає рев, голосний і тривалий звук, схожий на рик звіра або гуркіт грому.
2. Який характеризується бурхливим, несамовитим виявом емоцій (плачу, сміху, розпачу тощо).
3. Розм. Надзвичайно сильний за інтенсивністю, яскраво виражений (про мороз, вітер, біль, успіх).
4. У складі власної назви: “Ревучий” (наприклад, “Ревучий водоспад”) — частина географічної назви, що вказує на гучний шум води.
-
ревю
1. Театральна або естрадна вистава, що складається з окремих, часто не пов’язаних єдиним сюжетом номерів (пісень, танців, скетчів, пародій тощо), об’єднаних загальною темою або ідеєю.
2. Жанр у театральному, естрадному або цирковому мистецтві, що характеризується саме такою формою побудови вистави.
3. Періодичний огляд, оглядова стаття, що узагальнює аналіз певних явищ, подій, творів мистецтва за певний період (застаріле або спеціалізоване вживання, частіше у словосполученнях).
-
рег
1. Скорочене позначення регістратора (пристрою або програми для запису даних).
2. Розмовне скорочення від слова “регістратор” у значенні посадової особи, яка здійснює реєстрацію.
3. У комп’ютерному жаргоні — скорочене найменування системного реєстру Windows (Windows Registry).
-
регалізм
1. (істор., політ.) Політика держави, спрямована на збільшення королівських (царських) доходів шляхом встановлення державної монополії на виробництво або продаж певних товарів (наприклад, сіль, тютюн, горілка), а також запровадження спеціальних податків (регалійних зборів).
2. (істор., церк.) Течія в католицькій церкві, що виступала за розширення прав світської влади (монарха) у церковних справах на території держави, на противагу папізму (ультрамонтанству).
-
регалії
1. Відзнаки, знаки влади або гідності (корони, скіпетри, мантії тощо), що використовуються при офіційних церемоніях, зокрема монархами або вищими державними органами.
2. Зовнішні символи, атрибути будь-якої влади, посади або високого статусу.
3. (перен., часто ірон.) Предмети, які свідчать про якісь заслуги, статус або привілейоване становище їхнього власника.
-
регалія
1. Предмет, який є символом монаршої влади (корона, скіпетр, держава тощо) та використовується в офіційних церемоніях.
2. (перен., заст.) Зовнішній знак, ознака чого-небудь; привілей, прерогатива.
3. (істор.) Монопольне право держави на виробництво або продаж певних товарів (наприклад, сіль, тютюн), а також податок, що стягувався за це право.