1. (істор., політ.) Політика держави, спрямована на збільшення королівських (царських) доходів шляхом встановлення державної монополії на виробництво або продаж певних товарів (наприклад, сіль, тютюн, горілка), а також запровадження спеціальних податків (регалійних зборів).
2. (істор., церк.) Течія в католицькій церкві, що виступала за розширення прав світської влади (монарха) у церковних справах на території держави, на противагу папізму (ультрамонтанству).