ревучи

1. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, що означає перебування у стані голосного плачу з риданням або голосного крику від болю, розпачу.

2. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, що стосується видавання потужних, тривалих звуків тваринами (наприклад, биком, левом, оленем).

3. Дієприкметник минулого часу активного стану від дієслова “ревти”, у переносному значенні — про видавання сильного, гучного та тривалого звуку неживими об’єктами або явищами природи (наприклад, ревучий двигун, ревучий водоспад, ревуча буря).

Приклади вживання

Приклад 1:
Андрій бився одчайдушне, панічно, по-звірячому ревучи й намагаючись вирватись із залізних лабет. Але гай-гай… Вони ще раз стрибнули… Кінчилося все тим, що Андрієві зламали ребро й непритомного вкинули до камери сорок девятої… Протокол лишився на столі непідписаний… І на цей раз непідписаний.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”

Частина мови: дієслово () |