drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Р

  • ревність

    1. Почуття глибокої відданості, відданості до когось або чогось, що проявляється у старанності, завзятті та самовідданості.

    2. Стан напруженої уваги, пильності, обережності; пильність.

    3. Застаріле значення: заздрість, заздрісне ставлення до когось.

  • ревно

    1. (від «ревний») Прислівник, що означає дію, виконану з ревним, старанним, завзятим ставленням; старанно, завзято, ретельно.

    2. (застаріле) Прислівник, що означає дію, виконану з ревністю, палкістю, запалом; палко, гаряче, запально.

  • ревносно

    1. Прислівник до слова “ревний” у значенні “сповнений ревнощів, заздрощів, підозрілої уваги до когось, ревнивий”.

    2. Прислівник до слова “ревний” у значенні “сповнений палкого, захопленого старання, ентузіазму; старанно, завзято, палко”.

  • ревнощі

    1. Почуття гіркої образи, невдоволення, викликане успіхом, щастям, перевагою іншої особи; заздрість.

    2. Ревливе, підозріле ставлення до когось, побоювання втратити чиюсь прихильність, любов, часто супроводжується недовір’ям, сварливістю; ревність.

  • ревнувати

    1. Відчувати ревнощі, мучитися сумнівами щодо чиєїсь вірності, відданості, любові, побоюючись втратити прихильність коханої людини.

    2. Сильно бажати володіти ким-небудь або чим-небудь виключно для себе, не ділячи з іншими; заздрити комусь через увагу, прихильність, якої той зазнає від інших.

    3. Рідко. Пильно, старанно, з відданістю дбати про щось, охороняти, боронити щось (наприклад, свою честь, права, переконання).

  • ревнуватися

    1. Відчувати ревнощі, заздрість до когось через увагу, прихильність, успіхи або майно; заздрити.

    2. (до когось) Відчувати сумніви у чиїйсь вірності, відданості, побоюватися втратити чиюсь любов або прихильність через можливу зраду чи інтерес до іншої людини.

    3. (до чогось) Рідко вживається у значенні: старанно, ревно чогось домагатися, прагнути чогось.

  • ревонути

    1. Однократний вид до дієслова ревти; видати голосний, протяжний звук, схожий на ревіння тварини або на сильний плач людини.

    2. Перен. Голосно, протяжно заспівати, закричати або заговорити.

    3. Перен. Пронизливо, голосно зазвучати (про звуки музичних інструментів, сирену тощо).

  • ревти

    1. (діал.) Вити, скиглити, голосно плакати (переважно про дітей).

    2. (перен., розм.) Гучно та нав’язливо скаржитися, нарікати, голосно виражати невдоволення.

  • ревтися

    Ревтися — (розм.) виявляти ревнощі, заздрість; заздрити комусь через почуття ревнощів.

  • ревтрибунал

    Ревтрибунал — скорочення від “революційний трибунал”, спеціальний судовий орган, створений більшовицькою владою в період Громадянської війни та у перші роки Радянської влади для боротьби з політичними противниками та “контрреволюційними злочинами”.

    Ревтрибунал — загальна назва для судових органів, що діяли за позасудовими процедурами, часто без належного процесуального забезпечення, і виносили суворі вироки, включаючи розстріл.