1. Почуття гіркої образи, невдоволення, викликане успіхом, щастям, перевагою іншої особи; заздрість.
2. Ревливе, підозріле ставлення до когось, побоювання втратити чиюсь прихильність, любов, часто супроводжується недовір’ям, сварливістю; ревність.
ревнощі
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Та десь, — сказала найглузливіша з гостес, і всі вони ще довго сміялися Перфецькому вслід… Ревнощі, люті несамовиті ревнощі гнали Перфецького все далі і далі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тоді що, ревнощі? Туга за тим, що досі Наталка ніби становила частину його, Богданового, існування, а тепер вона раптом усамостійнилася, залишивши в ньому, Богданові, який досі ніби завідував її долею (звісно, не цілком, однак значною мірою, бо інакше він взагалі не одружувався б, не маючи жодного нахилу, як деякі бідолашні його знайомі, ходити під жінчиним черевиком), біль і порожнечу, котру він не знав, як заповнити, і все це лише тому, що його , замість після смерти батька поїхати до Миколи, молодшого брата, до Канади, вирішила переселитися до них і, може, й справді надто енергійно заопікувалася онуками, цим самим ніби відібравши в Наталки те, що досі виповнювало її існування, а це й спонукало Наталку, заради спокою в хаті (зрештою, не міг же Богдан виганяти власну матір на вулицю!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (множина) |