1. Який схильний до реготу, часто регоче; що виражає регіт.
2. Який викликає регіт, смішний.
Категорія: Р
-
реготливість
Властивість за значенням слова “реготливий” — схильність до реготу, голосного, тривалого сміху.
-
реготнути
Однократне дієслово до реготати: один раз голосно, розголосно засміятися.
-
реготнутися
1. Розгучно, голосно засміятися; реготати.
2. (переносне значення) Вибухнути, різко проявитися (про звуки, явища природи тощо).
-
реготня
1. Гучний, нестримний сміх, часто з відтінком глузування або зневаги; регіт.
2. (у переносному значенні) Гучний, неприємний шум, галас, що нагадує такий сміх.
-
реготуха
1. (діал.) Гучний, тривалий сміх; регот.
2. (перен., діал.) Жартівлива, весела людина, яка часто сміється.
-
реготушка
Реготушка — власна назва, що позначає персонажа з українського фольклору, зокрема з народних казок, який уособлює сміх, веселощадність і часто має вигляд невеликої, пустотливої істоти або духа.
Реготушка — власна назва, що вживається як ім’я або прізвисько для людини з гучним, заразливим, дзвінким сміхом.
-
реградація
1. (геол.) Процес зворотного розвитку рельєфу, при якому підвищені ділянки знижуються, а понижені — підвищуються, що веде до вирівнювання поверхні.
2. (екол.) Зворотна зміна рослинних угруповань (наприклад, луків або пасовищ) у бік більш простого видового складу та нижчої продуктивності, зазвичай внаслідок припинення косіння або випасу.
3. (мед., заст.) Рідкісне вживання для позначення погіршення стану хворого, рецидиву захворювання або деградації функцій організму.
-
реградований
Реградований (від лат. regradus — зворотний ступінь) — такий, що зазнав реградації, тобто зниження в посаді, званні, ступені, класі або розряді; понижений у статусі.