Словник Української
Властивість або стан того, що є регулярним; систематичність, періодичність, сталість у повторенні дій, явищ, подій за певними правилами або через певні проміжки часу.
Математична властивість об’єкта (наприклад, фігури, функції, розподілу) підкорятися строгим, чітко визначеним правилам або мати симетрію та порядок.
У лінгвістиці — властивість мовних явищ (наприклад, граматичних форм, фонетичних змін) підкорятися основним правилам мови, без винятків.
1. Систематично, через певні проміжки часу, за встановленим порядком або розкладом.
2. Постійно, стабільно, без перерв або винятків.
3. (У математиці, техніці тощо) Відповідно до певних правил, закономірно, маючи чітку структуру або форму.
1. Який регулює, упорядковує щось, встановлює певні правила, норми або стандарти для функціонування, розвитку чи контролю.
2. (У філософії, соціології) Який стосується встановлених норм, правил, що визначають поведінку, діяльність або взаємини в суспільстві, колективі.
3. (У праві) Який має на меті врегулювання суспільних відносин, правове опосередкування; нормотворчий.
1. Пристрій або механізм, призначений для автоматичного підтримання певної величини (тиску, температури, швидкості тощо) в заданих межах або для плавного керування нею.
2. Установа, орган або система правил, що здійснює контроль, нагляд та встановлення норм у певній сфері суспільного життя, переважно в економіці чи фінансах (наприклад, національний банк як регулятор грошового обігу).
3. У біології та медицині — речовина (наприклад, гормон, фермент) або ген, що бере участь у регулюванні фізіологічних процесів у організмі.
4. У техніці — пристрій для регулювання сили струму або напруги в електричному колі.
1. Який стосується регулювання, регуляції, тобто встановлення та підтримки певних правил, норм або параметрів для забезпечення належного функціонування чогось.
2. Призначений для регулювання, керування роботою механізмів, пристроїв або систем.
3. У сфері державного управління та економіки — такий, що відноситься до встановлення правил, стандартів, нормативів та контролю за їх дотриманням (наприклад, регуляторні органи, регуляторна політика).
1. Який стосується регуляції, регулювання; призначений для регулювання, встановлення певних правил, норм або порядку.
2. У біології та медицині: такий, що відноситься до регуляції життєвих процесів в організмі; регулювальний.
3. У праві та державному управлінні: такий, що встановлює обов’язкові правила, стандарти або вимоги в певній сфері суспільних відносин (наприклад, регуляційні акти, регуляційна політика).
1. Дія за значенням регулювати; встановлення певного порядку, правил, норм для функціонування чого-небудь, приведення чогось у стан, що забезпечує нормальну роботу.
2. (У біології) Здатність організму, органів, тканин або клітин змінювати свою діяльність у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення, забезпечуючи підтримку сталості внутрішнього середовища та пристосування до умов існування.
3. (У техніці) Процес підтримки або зміни за певним законом певної фізичної величини (тиску, температури, швидкості тощо) в об’єкті керування для забезпечення оптимального режиму його роботи.
1. (у медицині) Пасивне повернення рідини або їжі зі шлунка в ротову порожнину, без ознак нудоти або натужування черевного преса, що відрізняє це явище від блювання.
2. (у медицині, зокрема в кардіології) Патологічний зворотний потік крові через клапани серця (наприклад, мітральна регургітація) або через інші структури внаслідок їх недостатності.
3. (у біології, зоології) Повернення неперетравленої або частково перетравленої їжі зі шлунка в ротову порожнину у деяких тварин (наприклад, у жуйних) для подальшого пережовування.
1. Такий, що був підданий редактурі, тобто переглянутий, виправлений, упорядкований або змінений з метою поліпшення форми, змісту або відповідності певним вимогам (про текст, рукопис, збірку тощо).
2. У комп’ютерній термінології — такий, що може бути змінений або вже був змінений у програмі для обробки даних (про файл, документ, зображення тощо).
1. Процес перегляду, виправлення та поліпшення тексту, зображення, відео чи іншого матеріалу з метою усунення помилок, надання чіткості, точності або приведення до певних стандартів.
2. Стадія підготовки рукопису до публікації, що включає коректуру, стилістичну правку, скорочення або доповнення.
3. Управління, упорядкування або зміна вмісту (наприклад, бази даних, вебсторінки, комп’ютерного файлу) за допомогою спеціальних програмних інструментів.
4. У кінематографії та відеомистецтві — процес відбору, монтування та з’єднання окремих кадрів і сцен у єдину стрічку.