Словник Української Мови
Регредієнт — у хімії та фармацевтиці: компонент, який додається до готового продукту для зворотного перетворення його у вихідну сировину або проміжну форму, зазвичай з метою переробки, утилізації або відновлення корисних речовин.
Регредієнт — у технологічних процесах: спеціальна речовина або матеріал, що застосовується для деполімеризації, розкладання або розчинення готового виробу (наприклад, пластмаси, композіту) з метою повернення отриманих компонентів у виробничий цикл.
1. Рух назад, відступ; зворотний розвиток, погіршення стану чогось (протилежне прогресу).
2. У статистиці та економіці: залежність середнього значення однієї випадкової величини від значень іншої величини або кількох величин.
3. У медицині: зменшення проявів хвороби, часткове зникнення її симптомів.
1. Таке, що регулює, встановлює певні правила, норми або порядок діяльності, функціонування чогось (про орган, установу, документ тощо).
2. У техніці: таке, що призначене для регулювання, налаштування, підтримки або зміни певних параметрів роботи механізму, системи, пристрою.
1. Який здійснює регулювання, встановлює певний порядок, правила або норми для функціонування чогось; той, що координує, направляє, приводить у відповідність до певних вимог.
2. (У спеціальних термінологіях) Призначений для керування, налаштування або підтримки заданих параметрів роботи механізму, системи, процесу (наприклад, про регулюючий орган, регулюючий клапан, регулюючу арматуру).
1. У машинному навчанні та математичній статистиці — параметр або метод, що додається до моделі для запобігання перенавчанню шляхом запровадження штрафу за надмірну складність, наприклад, L1- або L2-регуляризатор.
2. У теорії оптимізації та обчислювальній математиці — додатний параметр або функція, що вводиться в некоректно поставлену задачу для забезпечення стійкості та єдиності її розв’язку.
3. У фізиці та техніці — пристрій або речовина, призначені для підтримки певного параметра (тиску, швидкості, температури тощо) на заданому рівні.
1. (у математиці, фізиці) Метод усунення нескінченностей у теоретичних обчисленнях шляхом введення додаткових параметрів (регуляризаторів) або перетворення інтегралів для отримання скінченних, осмислених результатів.
2. (у машинному навчанні та статистиці) Техніка, що використовується для запобігання перенавчанню моделі шляхом додавання штрафу за надмірну складність до функції втрат, що покращує її здатність до узагальнення на нових даних (наприклад, L1- або L2-регуляризація).
3. (у праві, економіці) Процес наведення чого-небудь у відповідність до встановлених правил, норм або стандартів; легалізація, легалізування раніше неформальної чи тіньової діяльності.
1. (про математичні об’єкти, функції, оператори тощо) Такий, що був підданий регуляризації — спеціальній математичній процедурі усунення особливостей (наприклад, нескінченностей) для отримання кінцевих, коректних результатів.
2. (у техніці, інформатиці) Приведений до певного стандарту, норми; стандартизований, унормований.
3. (загальне вживання) Такий, що набув регулярного, впорядкованого, системного характеру; упорядкований, систематизований.
1. Який стосується регуляризації, призначений для регуляризації (надання законної сили, оформлення відповідно до встановлених правил).
2. У математиці, зокрема в теорії збурень: такий, що слугує для усунення розбіжностей (розходжень) у теоретичних обчисленнях, для отримання скінченних (обмежених) результатів.
1. (у математиці, фізиці) Такий, що стосується регуляризації — перетворення некоректно поставленої задачі або розбіжного виразу на коректну задачу або збіжний вираз шляхом введення додаткових умов або параметрів.
2. (у техніці, системах управління) Такий, що забезпечує регуляризацію — стабілізацію, приведення до певного нормального або заданого режиму роботи.
1. Який відбувається чи повторюється через певні проміжки часу, за встановленим порядком, розкладом або планом; систематичний.
2. Який діє, існує на постійній основі, а не тимчасово чи винятково; штатний, постійний.
3. (У математиці, фізиці, техніці тощо) Який підпорядковується певному незмінному правилу, закономірності; впорядкований, симетричний.
4. (Військова справа) Який належить до постійної, затвердженої державою армії, що має установлену організацію, обмундирування та проходить постійну підготовку (на противагу нерегулярним, іррегулярним військам, наприклад, козацтву, ополченню).