Категорія: Р

1. Дія за значенням дієслова “розбити” — поділ чогось цілого на окремі частини, фрагменти або групи; руйнування єдності.

2. У математиці, інформатиці та логіці — формалізований поділ множини на неперетинні підмножини, об’єднання яких дає вихідну множину.

3. У політичному або соціальному контексті — стан глибокої роздробленості, відсутності єдності всередині організації, суспільства чи угруповання.

4. У техніці — процес або результат поділу даних, дискового простору, програми тощо на логічні окремі частини (наприклад, розбиття жорсткого диска, розбиття таблиці).

1. (діал.) Те саме, що розбишака — людина, що схильна до бурхливих, часто буйних вчинків; заколотник, пустун, ошуканець.

2. (перен., діал.) Про того, хто викликає захоплення своєю сміливістю, удавальністю; молодець, хоробрець.

1. Людина, яка чинить розбій, грабунок; розбійник, грабіжник.

2. Захоплювач, узурпатор, той, хто силою заволодів чимось.

3. Переносно: про того, хто поводиться зухвало, нахабно, грубо; нахаба, зухвалець.

4. Заст. Той, хто руйнує, ламає щось; нишпор, бузотер.

1. Історичний термін для позначення явища в Україні XVI–XVIII століть, коли окремі групи козаків, селян та міщан, не підкоряючись офіційній козацькій старшині чи польській шляхті, вели самостійний, часто нападницький спосіб життя, займаючись військовими походами, промислами на диких землях, а також розбоями.

2. Переносно — розбишацький, буйний, свавільний спосіб життя або поведінка; розбійництво, бандитизм.

1. Дія за значенням дієслова “розбризкувати” — розкидання, розпорошення рідини дрібними краплями у різні боки внаслідок удару, сильного збудження або за допомогою спеціальних пристроїв.

2. (перен.) Розпорошення, неконцентроване витрачання або розподіл чогось (наприклад, коштів, зусиль, уваги) на багато дрібних або несуттєвих об’єктів чи цілей.

3. (техн.) Процес нанесення покриття, фарби або іншої рідини на поверхню шляхом її розпилення під тиском.