Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • огняниця

    1. В українській міфології — дух, демонічна істота, що живе у вогні (часто в печі), схожа на маленьку жінку; вогонь, що приймає образ жінки.

    2. Заст. Вогнище, багаття; пожежа, сильний вогонь.

    3. Заст. Вогняна хвороба, гарячка.

  • огняно-червоний

    Яскраво-червоний, насичено-червоний, що нагадує колір полум’я або вогню.

  • ого

    1. Вигук, що виражає здивування, подив, захоплення або інтенсивність дії, стану.

    2. Уживається для посилення виразу, позначення великої кількості, сили чи якості чогось.

  • оговорений

    1. Такий, що був предметом обговорення, домовленості або попередньої згадки; заздалегідь обумовлений, узгоджений.

    2. (У мовознавстві) Такий, що має при собі пояснювальні слова, залежні від нього члени речення; поширений.

  • оговореність

    Оговореність — властивість за значенням дієслова «оговорити»; стан, коли щось обумовлено, узгоджено, заздалегідь визначено певні умови, обставини або винятки.

    Оговореність — наявність спеціальних умов, застережень або обмежень, що супроводжують угоду, правило, твердження чи положення.

  • оговорити

    1. Попередньо встановити умови, домовитися про щось, обумовити.

    2. Сказати щось на додаток до сказаного, зробити застереження, поправку або уточнення.

    3. (заст.) Обмовити, наклепати на когось, поширити неправдиві чутки.

  • оговоритися

    1. Випадково сказати щось не те, що хотів, помилитися в слові чи висловлюванні.

    2. Ухвалити рішення, зробити застереження чи обмовити певну умову щодо чогось.

    3. (заст.) Бути обмовленим, стати предметом пліток або наклепу.

  • оговорювання

    1. Дія за значенням дієслова “оговорювати” — попереднє обговорення, визначення умов, обмежень або особливостей чогось, формулювання застережень.

    2. Процес або результат внесення уточнень, винятків або додаткових умов до основного тексту угоди, документа тощо.

    3. У мовознавстві — вимова, артикуляція звуків мови; озвучення.

  • оговорювати

    1. Встановлювати умови, обмеження або вимоги щодо чогось; робити застереження, уточнювати деталі.

    2. Попередньо обговорювати, домовлятися про щось, узгоджувати деталі майбутньої угоди, зобов’язання тощо.

    3. (заст.) Обмовляти когось, поширювати неправдиві чутки або наклеп.

  • оговорюватися

    1. Випадково сказати щось не те, що хотів, помилитися в мовленні, зробити мовну помилку.

    2. Умовлятися, домовлятися про щось заздалегідь, обумовлювати певні умови.

    3. (рідк.) Обмовляти когось, поширювати про когось неправдиві чутки.