1. Вигук, що виражає здивування, подив, захоплення або інтенсивність дії, стану.
2. Уживається для посилення виразу, позначення великої кількості, сили чи якості чогось.
Приклади:
Приклад 1:
З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточ-ки; трохи далі – тік; за током – огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Чисто кругом – любо глянути, і огородина зеленіє… Та й тільки ж то, що огородина своя, а більше землі – ні ступня. Приходилось у чужих людей косити, хліб заробляти, спини не розгинаючи, спочивку не знаючи… Оже як не працювала Мотря з Остапом та з Оришкою – старою своєю матір’ю, а все бідно жили.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 3:
Домашина ятрiвка Хвенна Зозулиха… не можна менi бiля її хати йти, так i доклада менi про те полотно, що в неї з огорода пропало та якось-то опинилось у мене у скринi, так вона мене злодiйкою узива i усякi доклади доклада; так чи не можна її, пiдрiзавши, теж з села вигнати? – Та для чого не можна?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”