Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • ожвавлюватися

    1. Ставати жвавим, активним; оживати, набирати енергії, рухливості.

    2. Про явища, процеси, діяльність: посилюватися, активізуватися, ставати інтенсивнішим.

  • озвучуваний

    1. Такий, що може бути озвучений, тобто отримати звуковий супровід, голосове виконання або музичне оформлення.

    2. У лінгвістиці: такий, що може бути вимовлений, реалізований у звуковій формі (про мовну одиницю).

  • озлоблювати

    1. Викликати в комусь почуття злості, обурення, гніву; робити злим, вороже налаштованим.

    2. (у пасивному стані) Ставати злим, сповнюватися злості, люті; розлючуватися.

  • озорити

    1. (заст.) Завдати шкоди, збитків; розорити, спустошити.

    2. (перен., розм.) Витратити, марно використати значні кошти, ресурси; промотати, спустошити гаманець.

    3. (перен., розм.) Сильно втомити, знесилити когось; вимотати.

  • окантувати

    1. Обводити, обрамляти щось по краях, створювати кант, облямівку або чіткий контур.

    2. У техніці та будівництві: зміцнювати або оформляти край чогось (наприклад, дороги, плитки, тканини) спеціальним бордюром, обв’язкою або іншим елементом.

    3. У комп’ютерній графіці та поліграфії: додавати декоративну рамку навколо зображення, тексту або сторінки.

  • ортогенічний

    1. (у геології) Пов’язаний з ортогенезом; такий, що стосується походження гірських порід із розплавленої магми внаслідок її застигання та кристалізації.

    2. (у біології, істор.) Такий, що відповідає теорії ортогенезу — концепції про існування внутрішньої спрямованості в процесі еволюції живих організмів.

  • отрова

    1. Речовина хімічного, рослинного або тваринного походження, здатна при попаданні в організм викликати отруєння, тяжкі порушення здоров’я або смерть.

    2. Переносно: щось шкідливе, що руйнівно впливає на розум, моральність або почуття людини; те, що отруює існування.

  • отровний

    1. Який містить отруту, отруйний; призначений для отруєння.

    2. Який має властивості отрути, шкідливий, згубний для організму.

    3. Переносно: злий, ворожий, сповнений ненависті або зневаги.

  • отрок

    1. (історичне) Хлопчик-підліток у давньоруській та українській традиції (приблизно від 7 до 15 років), який перебував на службі в князя, боярина або у війську, виконуючи різні доручення та навчаючись військовій чи адміністративній справі.

    2. (застаріле, книжне) Юнак, підліток, хлопець у підлітковому віці; дитина, що вийшла з дитячих літ, але ще не досягла зрілості.

    3. (церковне) Молодший церковнослужитель у православ’ї, який допомагає при богослужінні (наприклад, читає, носить свічі); часто — хлопчик-підліток.

  • отроковиця

    1. Дівчина-підліток, дівчина на порозі статевої зрілості; дівчина-юначка (застаріле або книжне).

    2. У церковній та релігійній традиції — діва, незайманка; часто вживається щодо Діви Марії або святих дів.

    3. У давньоруській та історичній літературі — молода незаміжня дівчина, дівчина-служниця; також — рабиня, полонянка.