Словник Української Мови
Буква
1. Жива істота (рослина, тварина, людина), що є цілісною системою органів, які взаємодіють між собою та з навколишнім середовищем.
2. Складне утворення, цілісна структура, що складається з взаємопов’язаних елементів (наприклад, державний організм, соціальний організм).
3. (у біології) Тіло живої істоти, розглядане з точки зору його будови, функцій або процесів життєдіяльності.
Приклад 1:
Описуючи свій досить нужденний студентський побут, юнак зауважує, що вони з товаришем із метою економії беруть на обід одну порцію борщу на двох — «так що можна буде з нового року передплатити „Літературно-науковий вісник“»… Не можна не помітити, як у сучасній українській культурі формуються мовби окремі «світи» — кожен зі своєю правдою, своїми критеріями і своїми знаковими постатями, культурний кровообіг між якими практично не відбувається, — отже, годі твердити про єдиний організм. Такими «несполучними посудинами» є, приміром, коло творців і симпатиків «Літературної України», з одного боку, і аналогічне коло «Критики» й «Коментаря», почасти «Сучасности», з другого.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
— Рівняєте свій міцний організм до професорового зовсім знесиленого організму! — перебив лікар.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
І йому здавалося, що не було б йому у світі нічого кращого, як зробитися отим веселим візником, а тому передати свою вченість, і свою професорську платню, і свій нездоровий організм, і свою сиротливу самотність. II Вони далі їхали вже мовчки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”