Древослів

Словник Української Мови

Категорія: О

  • отруйливо

    1. У спосіб, властивий отруті; так, що містить отруту або має її властивості; шкідливо, смертельно.

    2. Переносно: різко, уїдливо, злобно, з їдким сарказмом (про манеру висловлюватися, критикувати тощо).

  • отруйний

    1. Який містить отруту, отруює або здатний отруїти; шкідливий для здоров’я або життя при вдиханні, ковтанні чи контакті.

    2. Насичений злістю, ненавистю; згубний, шкідливий у моральному чи психологічному плані.

    3. Про колір або блиск: дуже яскравий, різкий, неприємний для зору; кричущий.

  • отруйник

    1. Той, хто отруює людей або тварин, злочинець, що застосовує отруту для вбивства.

    2. Рослина або гриб, що містить отруйні речовини і може спричинити отруєння (наприклад, бліда поганка, вороний око).

    3. Застаріла назва отруйної змії.

  • отруйниця

    1. Жінка або дівчина, яка отруює когось, застосовуючи отруту.

    2. Переносно: жінка або дівчина, яка своїми вчинками, словами чи поведінкою завдає моральних страждань, викликає душевний біль; згубна, шкідлива особа.

    3. Рідкісне: жінка, яка готує або продає отруйні речовини.

  • отруйність

    Властивість отрути; здатність спричиняти отруєння, шкідливо діяти на живий організм.

    Переносно: згубний, шкідливий вплив чогось на психіку, моральний стан людини або на суспільні відносини.

  • отруйно

    1. У спосіб, властивий отруті; так, що містить отруту або має її властивості; шкідливо, смертельно.

    2. Переносно: дуже різко, уїдливо, злобно; так, що ображає або ранить.

  • отрунок

    1. Рідкісна назва отрути, отруйної речовини.

    2. (у лісівництві) Хімічний препарат для знищення шкідливих комах, грибків або бур’янів; пестицид, інсектицид, фунгіцид, гербіцид.

  • отрусити

    1. Різко струсити, зітрясти щось, щоб очистити від пилу, сміття або інших частинок.

    2. Перен., розм. Швидко та різко позбутися когось або чогось, відкинути, відторгнути.

    3. Діал. Обтрусити, обсипати чимось сипучим (наприклад, борошном, цукром).

  • отруситися

    1. (розм.) Різко, з силою відірватися, відчепитися від чогось, звільнитися від когось, чогось; відштовхнутися.

    2. (перен., розм.) Рішуче відмовитися від чогось, позбутися когось, чогось; відріктися.

    3. (перен., розм.) Швидко піти, поїхати, віддалитися від когось, чогось; відчепитися, від’їхати.

  • отрута

    1. Речовина, яка при потраплянні в організм людини, тварини або рослини викликає отруєння, тяжкі захворювання або смерть.

    2. Переносно: щось шкідливе, що руйнівно впливає на розум, моральність, почуття людини або на суспільство в цілому.