1. (історичне) Хлопчик-підліток у давньоруській та українській традиції (приблизно від 7 до 15 років), який перебував на службі в князя, боярина або у війську, виконуючи різні доручення та навчаючись військовій чи адміністративній справі.
2. (застаріле, книжне) Юнак, підліток, хлопець у підлітковому віці; дитина, що вийшла з дитячих літ, але ще не досягла зрілості.
3. (церковне) Молодший церковнослужитель у православ’ї, який допомагає при богослужінні (наприклад, читає, носить свічі); часто — хлопчик-підліток.