облямівка

1. Смужка тканини, шкіри, хутра тощо, якою обшивають краї одягу, взуття або інших виробів для оздоблення чи зміцнення.

2. Оздобна смужка, кайма, бордюр по краю чого-небудь (наприклад, посуду, килима, картини).

3. У переносному значенні: те, що розташоване по краю, оточує щось (наприклад, облямівка лісу, облямівка хмар).

Приклади вживання

Приклад 1:
[331] Габа — тут: облямівка хустки. [332] Заноза — притика, якою запирають волову шию в ярмі.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |