1. Технічний термін, що позначає сукупність труб, каналів, проводів, арматури тощо, які з’єднують основні вузли або агрегати машини, механізму, технологічної установки, будівлі чи споруди для забезпечення їх функціонування (наприклад: паровий котел з обв’язкою, електрична обв’язка, сантехнічна обв’язка).
2. У будівництві та виробництві — конструкція з металевих балок, профілів, тросів тощо, що посилює жорсткість каркаса або охоплює, скріплює якусь конструкцію.
3. У шитті — смужка тканини, якою обшивають край, пройму, комір, борти виробу для обробки та зміцнення.
4. У медицині — матеріал (бинт, пов’язка), яким обвивають частину тіла, а також сама процедура накладання такої пов’язки.
5. У переносному значенні — сукупність додаткових умов, обмежень або зобов’язань, що супроводжують основну угоду, позику, договір тощо.