1. (в біології) Застаріла вчення про існування внутрішніх, спрямованих факторів еволюції, що обумовлюють прямолінійний, передвизначений розвиток організмів незалежно від природного добору та зовнішнього середовища.
2. (в палеонтології) Прямолінійний характер еволюції певної групи організмів, що спостерігається в палеонтологічному літописі як послідовна зміна ознак у одному напрямку протягом тривалого часу.