Словник Української
1. Пов’язаний із казуїстикою, що стосується вирішення складних морально-етичних або правових питань шляхом аналізу окремих випадків (казусів), часто з надмірною формальною увагою до деталей у шкоду суті справи.
2. Характерний для казуїстики; надто хитромудрий, заплутаний, заснований на суперечливих, формальних і відірваних від життя міркуваннях.
1. Напрям у схоластичній теології та середньовічному праві, що полягав у розборі та вирішенні окремих випадків (казусів), особливо сумнівних або конфліктних, шляхом застосування різних, часто формальних і хитромудрих, тлумачень релігійних або правових норм.
2. Уживання надто тонких, формальних, часто заплутаних і нещирих міркувань для доведення сумнівних або хибних положень; схильність до суперечок на основі дріб’язкових і формальних відмінностей.
1. Фахівець з казуїстики, тобто з розв’язання складних морально-етичних або правових випадків (казусів), часто з використанням формально-логічних прийомів.
2. Людина, яка схильна до казуїстики, тобто до вдавання до надмірно тонких, формальних, часто заплутаних і нещирих міркувань для доведення сумнівних або вигідних для себе положень; хитромудрий та нещирий спорщик.
1. Стосовний до казусу (у значенні складного, незвичайного або сумнівного випадку, що потребує особливого розгляду та аналізу), що містить казус або ґрунтується на ньому.
2. (У лексикографії) Такий, що стосується окремих, поодиноких випадків вживання слова або мовного факту, які не утворюють загального правила; винятковий, нерегулярний.
У міжнародному праві — випадок, коли держава має право не виконувати зобов’язання за міжнародним договором через істотне його порушення іншою стороною договору або через корінну зміну обставин, що істотно впливає на виконання договору.
У канонічному праві Католицької церкви — виняткові обставини, за яких єпископ отримує право звільняти від обітниць, клятв, а також від церковних покарань (інтердикту), окрім випадків, зарезервованих для Святого Престолу.
Казус беллі (від лат. casus belli — «випадок війни») — формальний привід або безпосередня причина для оголошення війни або початку військових дій однією державою проти іншої.
У ширшому, переносному значенні — будь-яка подія, дія або обставина, яка використовується як формальне обґрунтування для початку конфлікту, суперечки або різкого протистояння, не обов’язково військового.
1. Складний, незвичайний або сумнівний випадок, що потребує особливого розгляду, розв’язання (переважно у сфері права, етики, медицини).
2. Непередбачена, часто незручна або курйозна подія, випадковість, прикрий збіг обставин.
3. У логіці та середньовічній схоластиці — конкретний приклад, окремий випадок, що розглядається для ілюстрації або вирішення загального правила, принципу.
1. Урочисте богослужбове верхнє вбрання католицького священика, що надягається для меси поверх інших риз; аналог православного фелоня.
2. У західній геральдиці — щитоподібна або хрестоподібна фігура, що розміщується в центрі герба.
3. Застаріле або спеціальне: покрив, оболонка, обгортка (наприклад, у техніці, ботаніці).
1. Біологічна категорія (таксон) у класифікації птахів, що об’єднує великих нелітаючих птахів порядку казуароподібних (Casuariiformes), до якого належать сучасні родини казуарових та ему, а також вимерлі види.
2. Загальна назва для ознак, властивостей або зовнішньої схожості, характерних для казуара (великого нелітаючого птаха з Австралії та Нової Гвінеї).
Ряд великих нелітаючих птахів, до якого належать казуари та ему, що поширені в Австралії та на островах Нової Гвінеї; характеризуються масивною будовою тіла, редукованими крилами та потужними ногами.