Значення
- (Юриспруденція) –
Фахівець з казуїстики, тобто з розв’язання складних морально-етичних або правових випадків (казусів), часто з використанням формально-логічних прийомів.
- (Філософія) –
Людина, яка схильна до казуїстики, тобто до вдавання до надмірно тонких, формальних, часто заплутаних і нещирих міркувань для доведення сумнівних або вигідних для себе положень; хитромудрий та нещирий спорщик.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. казуїст, р. казуїста, д. казуїстові, з. казуїста, о. казуїстом, м. казуїсті, к. казуїсте
Походження слова (Етимологія)
Слово «казуїст» походить з німецької або французької мови (нім. Kasuist, фр. casuiste), а ті, своєю чергою, — від іспанського casuísta. Спочатку так називали теолога, який застосовував закони моралі до окремих питань совісті. Це іспанське слово утворене від латинського casus, що означало «питання совісті». Таким чином, казуїст — це людина, яка вправно розглядає складні випадки, часто з метою виправдати певну позицію.