казус

1. Складний, незвичайний або сумнівний випадок, що потребує особливого розгляду, розв’язання (переважно у сфері права, етики, медицини).

2. Непередбачена, часто незручна або курйозна подія, випадковість, прикрий збіг обставин.

3. У логіці та середньовічній схоластиці — конкретний приклад, окремий випадок, що розглядається для ілюстрації або вирішення загального правила, принципу.

Приклади:

Приклад 1:
Є військо — треба його пустити в діло, знайшовши для цього пристойний привід (висловлюючись мовою дипломатів — казус беллі). Довго чекати не довелося.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Приклад 2:
Вiн був страшенно самолюбивий, i всякий казус, подiбний до «ервики», його страшенно хвилював. Тодi я, щоб зам’яти неловкий момент, спитала його: — Ви, здається, хотiли менi щось сказати?
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”