Значення
- (Юриспруденція) –
Складний, незвичайний або сумнівний випадок, що потребує особливого розгляду, розв’язання (переважно у сфері права, етики, медицини).
- (Лінгвістика) –
Непередбачена, часто незручна або курйозна подія, випадковість, прикрий збіг обставин.
- (Філософія) –
У логіці та середньовічній схоластиці — конкретний приклад, окремий випадок, що розглядається для ілюстрації або вирішення загального правила, принципу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. казус, р. казусу, д. казусові, з. казус, о. казусом, м. казусі, к. казусе