казус

[kɑzus] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Юриспруденція) –

    Складний, незвичайний або сумнівний випадок, що потребує особливого розгляду, розв’язання (переважно у сфері права, етики, медицини).

  2. (Лінгвістика) –

    Непередбачена, часто незручна або курйозна подія, випадковість, прикрий збіг обставин.

  3. (Філософія) –

    У логіці та середньовічній схоластиці — конкретний приклад, окремий випадок, що розглядається для ілюстрації або вирішення загального правила, принципу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. казус, р. казусу, д. казусові, з. казус, о. казусом, м. казусі, к. казусе

Більше записів