Значення
-
Представник напряму давньогрецької філософії (V–IV ст. до н.е.), що навчав мистецтва красномовства, політичних знань та логіки за плату, часто звинувачувався у використанні хибних, але зовні переконливих міркувань для доведення будь-якої думки.
-
Людина, яка вдається до софістики; той, хто вміло, але некоректно використовує формально логічні прийоми та мовні ухиляння для доведення неправильних тверджень, обману або створення видимості істини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. софіст, р. софіста, д. софістові, з. софіста, о. софістом, м. софісті, к. софісте