drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ф

  • функторалгебра

    1. У математиці, зокрема в теорії категорій та функціональному аналізі — алгебраїчна структура (алгебра), елементами якої є функтори певного класу, а операції (наприклад, додавання, множення) визначені спеціальним чином, часто поточково або через композицію.

    2. У комп’ютерних науках та теорії програмування — структура даних або формальна система, що поєднує властивості функторів (відображень між категоріями, що зберігають структуру) та алгебраїчних операцій, використовувана для опису обчислювальних процесів або абстрактних типів даних.

  • функторний

    1. (у математиці, зокрема в теорії категорій) Стосовний до функтора; властивий функтору, що є морфізмом між категоріями, який зберігає структуру (об’єкти та морфізми).

    2. (у лінгвістиці, зокрема в теорії синтаксису) Стосовний до функтора як граматично значущого елемента речення (наприклад, прийменника або сполучника), що виражає відношення між іншими його компонентами.

  • функцитор

    1. (істор.) Посадовець, чиновник у Римській імперії, який виконував певні адміністративні, судові або релігійні функції.

    2. (перен., книжн., заст.) Людина, яка формально виконує свої службові обов’язки, але робить це бездушно, бюрократично, механічно, не вносячи нічого творчого; службовець-бюрократ.

  • функційний

    1. Який стосується функції (у математичному, технічному або іншому спеціальному значенні), призначений для виконання певних функцій; функціональний.

    2. У мовознавстві: який стосується функції мовних одиниць (наприклад, функційний аналіз тексту).

  • функційність

    1. Властивість об’єкта (механізму, пристрою, системи, програмного забезпечення тощо) виконувати певні функції, призначені для нього; сукупність функцій, можливостей, що надаються цим об’єктом.

    2. У лінгвістиці — здатність мовних одиниць (слів, форм, конструкцій) виконувати певні ролі у мовленні; їхнє призначення у мовній системі.

  • функційно

    1. Стосовно функцій, з точки зору виконуваних функцій; у відношенні до призначення або ролі чогось.

    2. (У математиці, техніці, програмуванні) Стосовно функції як залежності між величинами або як певної операції; у спосіб, що характеризує роботу системи або пристрою згідно з його призначенням.

    3. (У лінгвістиці) Стосовно функції мовних одиниць, їхньої ролі в мовленні.

  • функційований

    1. (у техніці, програмуванні) Такий, що має певну функціональність, здатність виконувати одну або кілька конкретних функцій; оснащений необхідними функціями.

    2. (про механізм, систему) Який перебуває в робочому стані, придатний до виконання своїх функцій; діючий, працездатний.

  • функціонал

    1. Сукупність функцій, можливостей або властивостей, якими володіє певна система, пристрій, програмне забезпечення тощо.

    2. У математиці (функціональному аналізі): відображення, яке ставить у відповідність кожному елементу з векторного простору певне число (дійсне або комплексне).

    3. У програмуванні та інформатиці: набір операцій, доступних користувачеві або компоненту системи; практична реалізація вимог до програмного забезпечення.

  • функціоналізм

    1. Напрям у архітектурі та дизайні XX століття, що виходить з принципу першочерговості практичного призначення (функції) будівлі або виробу, яке визначає його конструкцію та художню форму; основна ідея виражена формулою “форма слідує за функцією”.

    2. Напрям у психології (переважно американській), що розглядає психічні явища з точки зору їхньої функції — пристосування організму до навколишнього середовища, організації ефективної діяльності.

    3. Напрям у лінгвістиці, що вивчає мову як засіб спілкування, зосереджуючись на аналізі функцій мовних одиниць (наприклад, комунікативній, експресивній) та їхньої ролі в мовленнєвій діяльності.

    4. У соціології та антропології — теоретичний підхід, що розглядає суспільство як цілісну систему, частини якої (інститути, норми, традиції) виконують певні функції для підтримки його стабільності та життєдіяльності.

    5. У математиці та інформатиці — підхід до програмування, що базується на обчисленні значень функцій та униканні зміни стану даних і мутабельних даних.

  • функціонування

    1. Процес здійснення своєї функції, нормальної діяльності; робота, діяльність у певному режимі.

    2. (У лінгвістиці) Реалізація мовної системи в мовленні, процес використання мови для спілкування.