Словник Української Мови
1. Дія за значенням дієслова «вчинити»; здійснення, учинення чого-небудь, переважно про вчинки, дії, часто формальні або офіційні.
2. (У правничій термінології) Виконання певних дій, що становлять об’єктивну сторону правопорушення або злочину; факт здійснення протиправної дії.
1. Лабораторний показник, що відображає об’ємну частку еритроцитів (червоних кров’яних тілець) в цілій крові, виражену у відсотках або частках одиниці.
2. Спеціальна скляна градуйована трубка (капіляр), що використовується для визначення цього показника шляхом центрифугування.
3. Саме дослідження (метод, аналіз), в ході якого визначається об’єм еритроцитів у крові.
Вченість — набутий систематизований обсяг знань, освіченість, ерудиція.
Вченість — властивість людини, що володіє глибокими знаннями в певній галузі; ознака вченого.
Вченість — застаріле позначення науки, наукового знання або вчення.
1. Система поглядів, ідей, концепцій, що розроблена певним мислителем, науковою школою або релігійним діячем; доктрина, теорія.
2. Процес отримання знань, навчання; сукупність знань, які отримують у навчальному закладі.
3. Настанови, повчання морально-етичного або життєвого характеру, що містять у собі певні правила поведінки.
Гематокольпос — захворювання у гінекології, при якому у вагіні накопичується менструальна кров через наявність перешкоди для її відтоку (наприклад, при повній або частковій атрезії піхви).
Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі; належить до Дубівської сільської територіальної громади.
Вчасність — властивість за значенням прикметника «вчасний»; своєчасність, наявність у потрібний, належний час.
Вчасність — своєчасна, вчасно надана допомога, підтримка або втручання.
Властивість або стан того, що збереглося, уціліло, не загинуло, не зруйнувалося після якоїсь руйнівної події, катастрофи, небезпеки тощо.
1. (у риториці та стилістиці) Стилістичний прийом, заснований на навмисному посиленні виразності мовлення шляхом особливого інтонаційного виділення, синтаксичного повтору, порядку слів або лексичних засобів для надання висловлюванню більшої емоційності та переконливості.
2. (у лінгвістиці) Наголошування, інтонаційне або граматичне виділення певного елемента вислову (слова, словосполучення) з метою надання йому особливої значущості в межах речення.
3. (у мистецтві та культурології) Акцент, особлива увага, що приділяється якій-небудь деталі, характеристиці чи якості для створення певного художнього ефекту або вираження основної ідеї.
ВЦРПС — абревіатура від “Всеукраїнський центр розвитку професійної освіти та спорту”, державний заклад, що займається координацією, методологічним забезпеченням та розвитком системи професійно-технічної освіти та спортивної підготовки в Україні.