1. (у риториці та стилістиці) Стилістичний прийом, заснований на навмисному посиленні виразності мовлення шляхом особливого інтонаційного виділення, синтаксичного повтору, порядку слів або лексичних засобів для надання висловлюванню більшої емоційності та переконливості.
2. (у лінгвістиці) Наголошування, інтонаційне або граматичне виділення певного елемента вислову (слова, словосполучення) з метою надання йому особливої значущості в межах речення.
3. (у мистецтві та культурології) Акцент, особлива увага, що приділяється якій-небудь деталі, характеристиці чи якості для створення певного художнього ефекту або вираження основної ідеї.