Значення
- (Лінгвістика) –
(у риториці та стилістиці) Стилістичний прийом, заснований на навмисному посиленні виразності мовлення шляхом особливого інтонаційного виділення, синтаксичного повтору, порядку слів або лексичних засобів для надання висловлюванню більшої емоційності та переконливості.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Наголошування, інтонаційне або граматичне виділення певного елемента вислову (слова, словосполучення) з метою надання йому особливої значущості в межах речення.
- (Мистецтво) –
(у мистецтві та культурології) Акцент, особлива увага, що приділяється якій-небудь деталі, характеристиці чи якості для створення певного художнього ефекту або вираження основної ідеї.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. емфаза, р. емфази, д. емфазі, з. емфазу, о. емфазою, м. емфазі, к. емфазо