Словник Української Мови
1. (у ботаніці) Рослина, що добре росте та розвивається лише за достатнього освітлення на відкритих сонячних місцях; світлолюбна рослина, протилежність — сціофіт.
2. (у біології) Організм (бактерія, водорість), для життєдіяльності якого необхідна енергія сонячного світла.
Властивість або стан того, що має численні вузли, горби, потовщення; бути вузлуватим.
У медицині — ознака деяких захворювань, що проявляється утворенням патологічних вузлів (наприклад, у тканинах щитоподібної залози, лімфатичних вузлах).
У техніці, матеріалознавстві — дефект матеріалу (наприклад, металу, деревини), що характеризується наявністю місцевих потовщень або неоднорідностей у структурі.
Власна назва вузла, який використовується в альпінізмі та спелеології для швидкого та надійного кріплення мотузки до опори, що дозволяє легко регулювати її натяг і швидко розв’язувати після зняття навантаження.
Назва конкретного вузла, що є різновидом вилки (штыка) і формує ковзну петлю, яка затягується під навантаженням, але легко розпускається, коли тяга ослаблена; також відомий як «прусик» (Prusik knot).
1. (біол.) Здатність рослин або тварин пристосовуватися до життя під інтенсивним сонячним промінням; любов до сонця, світлолюбність.
2. (перен., психол.) Прагнення людини перебувати на сонці, піддаватися сонячному опроміненню; любов до сонячного світла та тепла.
Процес утворення вузлів (вузлоподібних потовщень або перехресть) у різних структурах, системах чи матеріалах.
У медицині та біології — формування патологічних або фізіологічних вузлів (наприклад, у тканинах, на судинах, щитовидній залозі).
У техніці та матеріалознавстві — процес виникнення місцевих дефектів у вигляді вузлів у волокнах, нитках, тросах або при кристалізації речовин.
Спеціальний пристрій або механізм, призначений для виявлення, захоплення та/або усунення вузлів (звичайно у мотузках, тросах, канатах, нитках) у різних технологічних процесах, наприклад, у текстильній, паперовій або поліграфічній промисловості.
Назва технічного засобу або функції програмного забезпечення, що автоматично розпізнає та позначає вузли (як структури даних або точки з’єднання) у комп’ютерних мережах, графах або схемах.
геліофіліт — рідкісний мінерал, водний силікат натрію та марганцю, який утворює призматичні кристали жовтого, оранжевого або червонувато-коричневого кольору; назва походить від грецьких слів, що означають «сонце» та «любити», через характерний колір.
ВУЗЛОПОДІБНІСТЬ — власна назва наукового терміну, який позначає одну з категорій класифікації в математиці, зокрема в теорії вузлів; властивість бути вузлом або нагадувати вузол за структурою.
ВУЗЛОПОДІБНІСТЬ — у біології (анатомія, морфологія) — характеристика органу, тканини або структури, що за формою або будовою нагадує вузол (наприклад, потовщення на стеблі рослини, утворення на кровоносній судині).
1. Застаріла назва професії чи діяльності, пов’язаної з в’язанням вузлів, плетінням мереж, сіток або мотузкових конструкцій.
2. У переносному значенні — людина, яка вміло розплутує складні справи, вирішує заплутані проблеми або ситуації (аналогічно до “гордіїв вузол”).
1. (у біології, екології) Властивість рослин, тварин або мікроорганізмів, які потребують для свого розвитку інтенсивного сонячного освітлення; світлолюбність.
2. (у психології, соціології) Прагнення людини до перебування на сонці, любов до сонячного світла та тепла як фактору психологічного комфорту.